Публікації

Блаженні ті...

Побачивши народ, на го́ру підніматися Він став
Й як сів, то підійшли Його ученики
І Він відкрив уста Свої й почав
Навчати, промовляючи до них слова такі:

«Блаженні ті, що в ду́сі вбогім пробувають,
Бо Царство є Небесне їх.
Блаженні ті, що сльози проливають,
Не забариться бо потіха для таких.

Блаженні ті, які покірні є,
Бо вони землю успадкують.
Блаженні ті, що прагнуть правди все життя своє,
Бо вдовольняться і насичення відчують.

Блаженні ті, що милосердні для усіх,
Помилування ж бо й їм назначать.
Блаженні ті, що чисті у серцях своїх,
Бо будуть вони Бога бачить.

Блаженні ті, що миротворцями їх звуть,
Бо вже синами Божими їх будуть звати.
Блаженні ті, за правду й істину кого женуть,
Бо і такі Небесне Царство будуть мати.

Блаженні ви, коли вас будуть зневажати
І лихословити і гнати ради ймення Мойого́
Радійте ж й веселіться, за це вам з нагородою у небі пробувати
Пророки, перед вами що були́, теж звідали того́.

Ви - сіль землі, і як стає́ться, сіль звітріє,
Нічи́м солоною її не зробиш…

Здоров'я треба берегти...

Що не кажи, здоров'я треба берегти,-
Хто ж хоче в час не свій вмирати
Чи із неду́гами важкі роки́ тягти,
Чи в ліжку чи колясці вік свій доживати.

Та як би не було, допоки молодий,
Не дуже актуальним бачиш це питання
Що ж зробиш, коли вік такий,-
Все скуштувати й звідати велике є бажання...

Як юний ще, то в серці думається так, -
"Ну скільки в світі цім життя того́?
Хай і шкідливе те чи інше для здоров'я є, однак
Потрібно встигнути відчути на собі всього́!"

На жаль, не все оте, чого ми скуштувать не проти,
Що нам таку приносить насолоду,
На смак приємне і не менш приємне що на дотик
Приносить користь тілу й духові винагороду.

Так все солодке, що кортить щораз його вхопить
Руйнує наші зуби і спотворює фігуру,
Так хміль легкий вина, що душу веселить
І розум забирає геть й споганює людську натуру.

Маленьке та короткочасне задоволення
Приносить немалі проблеми часто та тривалі болі
І швидко дуже ним людська душа стає поло́нена
Й так низько часом падає, що вже, здається, …

Не суди

Нестямний натовп книжників в злобі́ кричав,-
"Попалася в пере́любі, каменува́ть її за це!"
Тягнув хтось за волосся, в спи́ну хтось штовхав.
Вона ж покірно йшла, руками прикриваючи лице.

"Давайте приведем її до То́го, з Назарету,
Що́ скаже Він, чи ж те, що і Закон?",-
Гукнув хтось із юрби... І перелякану й подерту
Посунув до Христа ту жінку фарисейський сонм.

"Учителю, що Ти́ порадиш нам зробити з нею?",-
Насправді ж бо хотіли віднайти у Нім вину яку
Він же, схилившись низько над землею,
Не дивлячись на них, писав Собі щось пальцем по піску.

Коли ж наполягання їхнє бу́ло в тому сильне,
Підняв Він очі й їм спокійно відповів,-
"Хто без гріха, той перший хай у неї камінь кине",
Сказав отак і знову голову схилив.

Почувши це, розхо́дитися почали помалу,
Бо докоряти стала совість кожного сповна́
Один за одним розійшлися і нікого більш не стало,
Лишилась наодинці із Христом вона одна.

"Де ж ті, що звинувачують тебе́, куди поділись?",-
Піднявс…