Публікації

Як досконало і прекрасно...

Як досконало і прекрасно все створив Ти, Боже!
Хіба людина щось вчинить подібне може?
Хай навіть й маючи талант, що його дав Ти,
Зліпити лиш бліду подобу з творива Твойого здатна.

Ніяке фото не покаже, ні найзнаменитіша картина
Усіх відтінків, що їх може бачити людина
І не можливо відтворити звуків всіх ніколи,
Що у повітрі день і ніч звучать довкола.

Яскрава квітка і на ній, красуючись, метелик всівся,
Кульбаби капелюх, що кулькою пухнастою розкрився,
Густозелений килим трав і коник в глибині його цвіркоче,
Роси краплина на листку й комашка, що напитись з неї хоче.

Багряний сонця диск, що непомітно десь за обрієм зникає,
Й по тому темрява, що поступово землю огортає,
А потім небо, все у дірочках із зір, як чорне сито,
Немовби захотів хтось ним планету від пожежі захистити.

Й вже синє небо вдень, у глибині якого тоне око,
Й хмаринка, що зависла в ньому зовсім, так здається, невисоко,
І моря рух води, то тихий, то бурхливий
То наче дзеркало поверхня, то неначе гори хвилі.

І гори, що в…

Випробування

Мабу́ть немає на землі людини
В якої не було б в житті випробувань,-
Аварії, хвороби, катастрофи, війни,
Хтось в особистому житті зазнав поневірянь.

І збоку часто видаватись може
Коли стосується це іншого кого́сь,
Що те, що сталось - покарання Боже,-
Не просто так із ним таке, мовляв, стряслось.

Коли ж яка проблема стисне вла́сну душу,
То зразу ж огортають розпачу думки:
"За що́ ж я так страждати мушу,
Чому́ зі мно́ю са́ме бі́ди отакі?"

Насправді ж, тих випробувань причина
Геть може бути іншою, ніж видається нам
І зовсім не обов'язково за провини
Зазнати можем горя та страждань.

Хоча частенько Бог людину і за гріх карає
Щоб зупинити беззаконня у потрібний час
Та те, що робить це, поки́ іще живі, лиш означає,
Що любить нас Господь й спасти бажає нас.

Буває так, що допускаючи випробування
Бог захищає нас від більшої іще біди,
Чи є вони наукою для нас, загартуванням,
Щоб мали досвід й сили далі по життю іти.

Випробуванням може влада чи багатство стати,-
Дає їх Бог, щоб дос…

Мир

Нема такого дня, нема й години
Щоб на землі не проливалась кров
То тут, то там ідуть конфлікти, війни
Десь вже закінчилось, десь почалося знов.

Воюють за усе, що тільки можна
Маєтки, влада, золото, земля, жінки́,
За гроші хтось, хтось - за обі́цянки порожні,
За віру й справедливість чи ідеї ще які.

Де не стріляє зброя, - йдуть бої словесні,-
Обра́зи і наклепи і взаємні викриття,
Плітки́ та обливання брудом перехресне,-
Це також губить часто не одне життя.

Немає миру і в людськи́х оселях-
Проти батьків ідуть донька́ та син,
Хоч разом і живуть, та ніби у пустелі,-
Не чують один одного, так, ніби кожен сам, один.

Війна іде і в лю́дських ду́шах,-
То́й не такий, не те́ хтось робить все.
Обурення із гнівом так не раз придушать,-
Ось-ось, здається, вибухне і все навколо рознесе.

А переможець в війнах тих один - диявол,
Той, хто шукає розділити, вкрасти, вбить,
Позаздривши Того́, створив хто його, славі,
Із серця мир забрати,- лиш й пильнує мить.

Це він, коли Адам і Єва ще жили у ра́ї
Із Бог…

Скільки раз би мав прощати?

Спитав в Христа один з Його́ учеників,-
"Скажи-но, скільки раз би мав прощати,
Своїй сестрі, чи другові, чи брату,
Якби грішили проти мене, до семи разів?"

"Не сім, - сказав йому Ісус, - однак,
Прощай по стільки ж сімдесят разів"
Й наступну притчу їм одразу розповів,-
Щоб зрозуміли всі, чому́ це саме так.

"Небесне Царство є подібне до царя,
Котри́й схотів порахуватись з боржниками,
Й знайшовсь один, що завинив своєму пану
Аж сто талантів і віддати вже давно було пора.

Оскільки той не мав чим заплатить,
То ра́зом із дружиною й дітьми його продати
Цар наказав, усю худобу, поле, хату
І таким чином борг той погаси́ть.

Почав просити неборака, до ніг царя припав,
Щоб почекав ще трохи, борг він принесе,
То ж ублагав, забув пан йому все,-
Явив цар милість і проще́ння дарував.

Той, вийшовши, скоріше до товариша побіг,
Що сто динаріїв йому завинував,
Душити став, усе віддати вимагав,
Як не було́ у то́го, то й просився теж, як міг.

Та не схотів простити борг товаришеві …