Публікації

Псалом 138

Господи! Мене́ Ти ви́пробував й знаєш,
Ти знаєш, як встаю, коли сідаю,
Іще здале́ку, Господи, Ти розумієш,
Усі мої таємні помисли та мрії.

Чи йду, чи у спочинкові я є,
Навколо мене Ти, й відоме ходження Тобі моє
Іще із уст моїх і слово не упало,-
Ти його, Господи, вже знаєш досконало.

Попереду і ззаду Ти і я в Твоїх раменах
Й рука Твоя постійно обіймає ме́не...
Які є дивнії про мене ці знання Твої
Й високі, - не сягнути розумом моїм.

Від Духа Твойого́ куди піду?
Де від лиця Твойо́го схованку знайду?
На Небо підніму́ся - Ти там є,
Спущуся до Шеолу,- око й там Твоє.

Якби й в зірниці крила міг я взяти,
Щоби за моря край перелітати,
То й там рука Твоя мене́ б супроводжа́ла
Й Твоя́ десниця ме́не би тримала...

Сказав би,- "Може те́мрява покриє ме́не
І світло наче ніч навколо стане темне"
Та й те́мрява для Те́бе темною не є, усе ж
І світла ніч, як день і те́мрява, як світло теж.

Бо нутрощі мої Ти ж влаштував
Й в утробі матері моєї Ти ж мене зіткав
Хвалю Тебе́, що сотворив мене́ та…

Пам'ятаймо батьків

Пам'ятаймо батьків
І не тільки тоді, як помруть
Пам'ятаймо, коли ще живуть...
Не шкодуймо для них теплих слів

Не шкодуймо для них свого часу,
Поцікавмося, я́к вони там
Небагато їм треба, батькам
Голос наш лиш почути, то й легше одразу...

Пам'ятаймо їх, по́ки живі,-
Мертві дати поради не зможуть
Й наші теж їм не допоможуть,
І не мають потреби в турботі й любві

Пам'ятаймо батьків, ми для них -
Найцінніше, що Бог їм послав,
Те, на що кожен з них всі надії поклав,
Найдорожче скарбів всіх земних.

За батьків будьмо Богові вдячні
Їх шануймо, поки́ ще живуть
Щоб не шкода було, як у вічність підуть
За слова чи за вчинки якісь необачні.

Пам'ятаймо батьків,
Пам'ятаймо, що будем чи є ними са́мі
Й наші діти поступлять із нами так само...
Не шкодуймо для них теплих слів.

Повторення Закону, Розділ 5:16
Вихід, Розділ 20:12
Післання Апостола Павла до Ефесян, Розділ 6:1-3
Післання Апостола Павла до Колосян, Розділ 3:20-21


ВСІ ВІРШІ

Псалом 61

Тільки у Бозі душа моя спо́кій має,
Тільки від Нього спасіння моє
Він лиш твердиня моя, і мене́ Він спасає
Не захитаюся, при́хисток мій бо Він є.

Доки ви будете ще напирати
На чоловіка, низринуті будете вмить,
Наче стіна, що ось-ось має впасти,
Як хитка огорожа, що ледве стоїть.

Із висоти зіпхнути бажають,
Говорять неправду, вдались до брехні,
Устами ніби й благословляють,-
Та в серці у них лиш прокльони одні...

Тільки, душе моя, в Бозі покійся,
На Нього одного надіюсь лиш я
Він є твердиня й спасіння, не бійся,
Не захитаюся, Він охорона моя.

Спасіння моє й моя слава у Бозі,
Моєї Він сили міць, в Нім уповання моє,
Надійся на Нього, народе в життєвій дорозі
Йому виливай за́вжди серце своє.

Лю́дські сини всі є лиш марнотою,
Сини му́жів знатних - неправда, відтак,
Як на вагу їх покласти всіх разом, юрбою,
То важчою буде за них й пустота.

Не покладайте на здирство надії
І  грабежем не пишайтеся теж,
Коли ваш маєток росте й багатіє,
До нього хай серце не тулиться все ж.

Бог раз лиш сказав,…

Сніг

Одна до о́дної, сніжинка до сніжинки -
Все якось непомітно білим стало
Поля, дороги і дахи будинків
Немовби вкрило біле покривало...

Інакше ніби все, - не так як вчора
Охайно, за́тишно і чисто,
Заснула вся природа у покорі,
Казковим виглядає навіть місто.

На жаль, ідилія та довго не тривала,-
Дивися, вже й почистили дороги
Ще й посипа́ти чимось стали
І тротуари, щоб не поламати ноги.

А там, поглянь - вже й песик погуляв,
Там шкірка мандарина, папірець,
Загруз хтось у снігу, бо видно, буксував...
Зимовій казочці потроху настає кінець.

І сонце, чи раніше чи пізніше
Дове́ршить справу, розтопивши сніг...
Так хочеться, щоб знов скоріше
Сніжинки стали падати до наших ніг...

Як білий, той що випав щойно сніг,-
Так праведність людська
Все покриває, - бруд, сміття газонів та доріг
Пригріє сонечко, - вмить чистота зника.

Все може гарно зовні виглядати
І одяг й поведінка, - мало що святий
Та варто перед Світло Боже стати,
То виявитись може, - зовсім не такий.




Пророка Ісайї, Розділ 64:06


ВСІ ВІРШІ

Христос родився!

Велика та простора, гарно вбрана зала
Здається, це лише початок святкування
Від їжі ломляться столи, гостей чимало,
Виделок й чарок дзвін і раз-по-раз вітання...

Це, схоже, день народження у когось, ювілей -
Хвалінь, благословінь і побажань багато,
Звучать багато тостів та піднесених речей,
Усе для ювіляра,- він же винуватець свята.

Потроху гомін за столом стає гучнішим,
Хтось від міцних напоїв й розмаїття страв
Співати починає голосно, а хтось - декламувати вірші,
Хтось вже й чого він власне є тут, забувати став.

Веселощі та танці, залицяння і не тільки
Емоції та почуття вирують часом так,
Що деколи доходить і до бійки,
Хоч свята може це не стосуватися ніяк...

Картина всім знайома, і на жаль, не рідкість
Подібні святкування можуть, й часто так бува,
Не радість нам приносити, а прикрість
На залишку - синці лиш й хвора голова...

Сьогодні тут і там ми чуємо "Христос родився!"
Вітання ці лунають більше двох тисячоліть,-
На тлінну землю в плоті Сам Господь явився,
Щоб врятувати…