Публікації

Якщо ти віриш в темні сили...

Якщо ти віриш в темні сили,
То маєш розуміти, що і Світло є,
Й що Сила є, що те і те створила,
І землю, й Всесвіт, і життя твоє.

Якщо ти щиро віриш у прикмети,
Звертаєшся до екстрасенсів й ворожій,
Від то́го, де знаходяться сузір'я і планети
Залежить настрій й розпорядок твій,-

Тоді ти маєш знати, бо це правда,-
Як підкоряєшся усім вказі́вкам їх,
Й важлива є для те́бе всяка їх порада,-
Ти вірним є рабом сил темних й злих.

І дійсно, може збутись, що́ ті скажуть,
Можливо, навіть десь й допомогти,
Та знай, що путами гріха вони обв'яжуть,
І душу можуть лиш в погибель завести́.

Бо Богом чітко й ясно сказано у Слові,-
І ті, хто чинить те - мерзота перед Ним,
І ті, хто слухати поради їх готові
Теж злом для Бога є таким сами́м.

Бо що́ ті темні сили, - те́ ж творіння Боже,
Що десь іще на самих початка́х віків
Від гордості та інших почуттів негожих
Пішло супро́ти То́го, хто його створив.

Та знають вони добре, що кінець їх бли́зький,
Тому й стараються в агонії своїй, в злобі́
Чим-більше…

Усе відносно

Усе відносно у земному цьому світі,
Живе хтось добре, є й такі, що краще можуть жити.

Багатий хтось, будинок в нього є розкішний,
Існує й той, у ко́го є маєток більший.

Ось чоловік, силач, здається, зрушить го́ру,
Та віднайдеться той, що і його́ побо́ре.

Мчать бігуни, вже фініш скоро біг заве́ршить,
Й хоч ціль у всіх одна, - один лиш буде першим.

Ось, при посаді муж, велику має владу,
Та є і той, чию він мусить виконать команду.

Ось одежи́ни дві, одна є біла, й біла інша,
Та поруч покладеш їх,- видно, що одна біліша.

Як свічку запалити у печері,- то стає видніше,
Назовні вийдеш - очі ріжуть, є настільки світла більше...

Як трохи маєш,- хочеться ще більше мати,
Добився чо́гось,- хочеться ще більше досягати.

Нормальне це, без сумніву, людське́ бажання,
Та чи яка межа є то́му, - о́сь питання.

Весь час дивитися на тих, хто більше має,
Весь час ще більше прагнути - не буде то́му кра́ю.

Загрузнути у суєті лиш можна і неправді,
А задоволення від то́го так в кінці й не мати.

Невдячним та слі…

Давай не будем про сумне...

Давай не будем про сумне, та все ж,
Давай так жити, ніби ти останній день живеш.

Про те, що вчора відбулось, чи ні, не шкодувати,
На завтра й далі буде що, не планувати.

Давай радіти тому, що сьогодні є, вже, зараз,
Мир й спокій зберігати, що б не сталось.

Образили кого, - не гаючись перепросити,
Як нас хто, - то відразу все простити...

Допоки сонце не зайде, хай гнів наш охолоне,
Як труднощі, - не нарікає хай душа й не стогне.

Піти кудись, зробити щось чи що кому сказати
Можливість є сьогодні, то давай не відкладати.

Учора у минулому і вже нічого не змінити,
А завтра буде що - то є для нас закрито.

Давай так жити, щоб не каятися слізно,
Що вже сьогодні щось робити є запізно.

Можливо, учорашнє слово, а чи діло
У дні сьогоднішнім на краще щось змінили б.

Не хочеться, звичайно про сумне,
Та можем рано не проснутись, як увечері заснем.

Що хоч буває, бо таке людське життя...
Задумаймося, а чи буде час на каяття?





ВСІ ВІРШІ

Вихід

Народ виходить із Єгипту...
Ізраїля багатотисячній юрбі
Доро́гу, мороком нічним покриту,
Сам Бог освітлює у вогнянім стовпі.

На ранок - ма́нна па́да з неба.
Поснідали, спочили, ждуть,-
На місці стовп із хмари,- йти не треба,
Рушає Бог,- то і вони ідуть.

Про одяг та взуття не треба дбати,
Не мають зносу, скільки не топчи,
Одного лиш потрібно їм триматись,-
Законів, що їх Бог через Мойсея вчить.

Здається, вчора ще були рабами,
Важка робота та знущання єгиптян,
Гнів фараона і знамена з чудесами...
Й нарешті, ніч, коли в доро́гу рушив стан.

Погоня, море, що слухняно розступилось,
Недовга подорож стежиною морського дна,
І знову хвилі, що тілами ворогів покрились
А потім на поверхні - лиш піна́.

Такого вві́ки не було іще народу,
Щоб так про нього турбувався його Бог,
Щоб стільки див звершав йому в дого́ду,
Оберігав й збавляв від бід стількох.

Учора ще раби, та вільні нині...
Не встигли ще далеко відійти,-
Як знову згадують єгипетські долини,
Цибулю та часник - як щось важливе у житті.

Навк…